Свого часу Роджерс закинув вірусну ідею про трансформацію системи освіти в Україні - "ліквідувати дипломи". Незважаючи на перший погляд абсурдність цієї ідеї - в ній є потужне раціональне зерно. Адже фактично таким чином ми вбємо негативну мотивацію людей йти у вузи і відсиджувати там за папірчик.

Але я хотів розповісти не про це. В сучасних умовах 3джі, вай-фай, вікіпедії та айфонів і т.д. навчання у вузі втрачає своє класичне розуміння. Я вже не кажу, що найсмішнішим завданням, яке може дати викладач - це написати реферат. Тобто фактично, нам раніше читали якийсь курс 72 години, бо викладач висидів цей курс в бібліотеці і шанс, що ви знайдете цю інформацію ще десь мінімальний. То сьогодні сам викладач часто читає вам сторінки з вікіпедії чи тупих університетських підручників (ганебні компіляції перекладів). Для чого сидіти 72 години на парах, якщо вся ця інформація є навколо?! (правда є винятки по деяким технічним освітам, але нажаль їхня популярність на тлі: юрист, менеджер, міжнародник - мізерна).

Нещодавно я їхав в автобусі читати тренінг з ораторства і моєю сусідкою виявилась вже пенсійна викладачка англійської у житомирському вузі. Ми почали обговорювати систему освіти і викладання. Я розповів, що попри те, що кандидат наук не викладаю пари у вузах, оскільки вважаю це вбиванням часу за мізерну плату. Але головне, що я вважаю університетське навчання "меганеефективним" для сучасних умов, оскільки воно не дає навичків, а дає і без того доступний масив інфо, який ще й старіє швидко. Тому, підводив я її до своєї ключової тези, краще провести один тренінг із одночасним переходом в практику, ніж вичитати 72 годинний курс, якоїсь історії, філософії, методології певного предмету (що і так забудеться після екзамену), коли кожен студент може це зробити самостійно у випадку зацікавленості чи потреби.

Відповідь викладачки вбила мене наповал своєю банальністю та істинністю: А за що тоді платити викладачам зарплату? І тут я зрозумів, що вся система освіти є жертвою старих принципів формування зарплати, коли вичитана година - це копійка. Фактично, така система і стимулює множити предмети, лекції, наповнювати їх непотрібною і неефективною інформацією, а студентів змушувати "прожигати жизнь" на лавках аудиторій.

Декілька днів я думав як це можливо змінити. Власне, подумав я, чому викладачі у вузах, які мають для цього статусу мати науковий багаж (типу кандидатської чи докторської), займаються тим же, що і вчительки у школах, тільки на інші теми? Просто викладають? Ще й множать безперестанку "тупі" підручники? Хіба їхнім безпосереднім завданням є не наука, а вже за наслідками науки викладання?

Моя відповідь теж буде проста: сучасний викладач вузу має викладати від сили 24 години, а решту годин займатись наукою. І ціна зарплати має містити 65% наукових здобутків, а не банального читання вголос чужих текстів.

П.С. Написане стосується більшою мірою наук про які можна сказати - гуманітарні.

Моя викладачка з економіки на першому курсі (ще й кандидат наук) півроку читала нам лекції безпосередньо з підручника Економіка 10-11 клас. І навіть не соромилась його в щось загортати.

Віктор Андрусів (політик, громадський діяч, журналіст)